Конярство



страница10/18
Дата09.08.2019
Размер5.29 Mb.
#128083
ТипРішення
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18
    Навигация по данной странице:
  • Молоко

Продуктивність тварин за останні роки залишається практично на одному рівні і, навіть, за деякими показниками переважають, спостерігається перевищення в порівнянні з минулими роками.

Основним показником ефективності цілеспрямованої діяльності людини являється продуктивність праці, здібність конкретного працівника виробляти, визначати кількість продукції за одиницю часу та собівартість виробленої продукції (табл. 4, 5).

За останні роки собівартість продукції в рослинництві і тваринництві дещо збільшилася, провідною причиною є здорожчання енергоносіїв, мастильних та будівельних матеріалів.

Таблиця 4. - Затрати праці на виробництво валової продукції, люд./год.



Показники

2004

2005

2006

2006 у % до 2004
Молоко

8,9

9,8

7,7

86,5

Цукровий буряк

0,4

0,8

0,5

125

Приріст великої рогатої худоби

86,1

38,2

58

67,4

Приріст свиней

17,3

28,4

27

156,1

Зерно

0,8

0,5

0,7

87,5

Таблиця 5. - Собівартість 1 ц продукції, грн.



Показники

2004

2006

2006 у % до 2004
Молоко

64,35

108,89

169,2
Зерно

22,16

25,56

113,5

Цукровий буряк

10,77

16,84

156,4

М′ясо великої рогатої худоби

465

708,84

163,2

М′ясо свиней

492,16

651,07

132,2

Висновок. ВАТ “Племзавод ім. 20-річчя Жовтня” Сахновщинського району в поточному часі є провідним племінним господарством, що забезпечує потребу господарств Харківщини та суміжних областей в племінному, високоякісному молодняку великої білої породи свиней.
УДК 636.4.082

ВПРОВАДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СВИНАРСТВО
Руденко І.О., студент 2 курсу факультету ветеринарної медицини

Іванов Л.М., науковий керівник, кандидат с-г наук, доцент

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність досліджень. В теперішній час в агропромисловому комплексі країни одним із найбільших і складних завдань є збільшення виробництва м`яса. Головним шляхом вирішення цієї проблеми є підвищення продуктивності свинарства, як галузі найбільш скоростиглого тваринництва.

Методи та результати досліджень. Свині мають ряд переваг по відношенню до інших с/г тварин:

  • короткий період поросності;

  • багатоплідність (10 голів);

  • середня жива маса поросят у двомісячному віці — 17,5 кг;

  • середньодобовий приріст живої маси свиней на відгодівлі — 630 г;

  • витрати корму на відгодівлі у середньому складають 3-5 кормових одиниць на 1 кг приросту живої маси ( тоді як у ВРХ 9-12 кормових одиниць, а у овець 7-10 кормових одиниць);

  • гарно використовують найрізноманітніші корма;

  • досить невимогливі до кліматичних умов.

Тож для підвищення рентабельності свинарства необхідно враховувати морфологічні і фізіологічні особливості свиней. Важливою умовою, що визначає ріст поголів'я свиней і збільшення їхньої м'ясної продукції є одержання від кожної основної свиноматки найбільшої кількості приплоду. Запліднюваність і плідність свиноматок залежить насамперед від належної організації і правильної техніки їхньої парування або штучного запліднення. Для одержання нормального приплоду велике значення має й своєчасний за віком початок використання кнурів і маток. Занадто раннє їхнє використання веде до одержання слабкого потомства, зниження плідності, пізніше - до зниження кількості поросят в приплоді. Кнурів звичайно починають використовувати в процесі відтворення у віці близько одного року при живій масі 180-200 кг. Занадто раннє використання їх швидко розморює, стримує ріст і скорочує строк племінного використання. Варто мати на увазі, що дорослі ­кнури дають, як правило, потомство кращої якості.

Основних свиноматок, як правило, починають парувати у віці 10-11 місяців при живій масі 120-150 кг.

Важливим прийомом в організації розмноження свиней є планування опоросів. У цьому напрямку застосовуються дві системи опоросів (цілорічні і сезонні), кожна з яких має свої достоїнства й недоліки. Так, при цілорічних опоросах основних свиноматок злучають у різні пори року і приплід вони приносять протягом усього року, при цьому виникає можливість найбільш повно використовувати маток, одержуючи від них у середньому за один рік по 2-2,5 опороси. При сезонних опоросах свиноматок планують парувати з таким розрахунком, щоб перший опорос у них відбувся в найбільш сприятливу пору року - у другій половині зими й рано навесні. Другий опорос від перших свиноматок одержують у другій половині літа, а від других - рано восени. Запліднюваність і плідність свиноматок залежить від правильної техніки проведення парування або штучного запліднення. Свиноматка може бути злучена в будь-який час року. Хіть у свиноматки, якщо вона не запліднена, наступає періодично через 20-21 день і триває 2-3 дня. Кращий час для її покриття - через 18-24 години від початку тічки. Через 15-18 годин після першого парування рекомендується провести повторне парування з іншим кнуром. Дворазове її запліднення дає позитивний результат. Для одержання від свиноматки двох опоросів у рік необхідно парувати її в підсосний період, найкраще - наприкінці першого - початку другого місяця після опоросу [1].

Відлучають поросят від свиноматок у 28-денному віці середньою живою масою 7,6-8,3 кг, але залишають у своїх станках ще на п'ять-шість діб. Потім поросят групують за статево-віковими групами по 15-20 голів у кожному станку, при цьому свинок і кнурців ділять для відтворення, племінної реалізації та відгодівлі.

Для підвищення м'ясної продуктивності свиней важливе значення має великоплідність приплоду. Між розміром поросят при народженні і швидкістю їхнього росту та розвитку в післяембріональний період існує вірогідно виражена позитивна залежність. Для успішного вирощування і відгодівлі свиней необхідно одержувати поросят з живою масою при народженні 1,1- 1,5 кг.

У результаті вивчення факторів, що впливають на великоплідність поросят, встановлено, що збільшення кількості перетравного білка в раціоні супоросних свиноматок на 24-25% до прийнятих норм у другій половині су поросності, при нормальній вгодованості, забезпечує одержання досить високої маси новонароджених. При цьому жива маса поросят до відбирання збільшується на 23,0%. Численними дослідженнями доведено, що поросята з високою живою масою при відбиранні характеризуються більш високою м'ясною продуктивністю при подальшому їхньому вирощуванні і відгодівлі.

Інтенсивне ведення свинарства - це насамперед впровадження прогресивних технологій і комплексної механізації процесів праці при вирощуванні, утриманні і відгодівлі свиней, організація повноцінної годівлі й розведення найбільш вигідних порід тварин. Свинарство може бути інтенсивним і дохідним лише на основі міцної кормової бази при утриманні тварин на біологічно повноцінних раціонах. Ефективною і раціональною формою повноцінної годівлі є використання типових кормових раціонів для різних статево-вікових груп свиней (для кнурів, холо­стих, поросних і підсисних сви­номаток, поросят живою масою 15-30кг, відгодівельного молодняку масою 60-110 кг та ремонтного молодняку), які розробляють спеціалісти з використан­ням комп'ютерних програм оптимізації раціонів. Для поросят середньою живою масою до 15 кг використовують закупле­ний готовий комбікорм "Предстартер". Такі раціони відповідають фізіологічним потребам окремих статево вікових і виробничих груп свиней і сприяють підвищенню їх продуктивних і поліпшенню племінних якостей. Насамперед, ці раціони відповідають енергетичній цінності. При визначенні норм енергетичного харчування необхідно враховувати плановану продуктивність тварин, живу масу і їхній фізіологічний стан. Свині особливо вимогливі до рівня і якості протеїнового харчування. Загальний вміст перетравного протеїну на 1 кормову одиницю повинен становити 100-120 г. Потреба свиней у протеїні у великому ступені залежить від вмісту в кормах незамінних амінокислот, найбільш дефіцитними з яких є лізин і метіонін. Потреба в інших амінокислотах задовольняється за рахунок вмісту їх у кормах. Дуже важлива забезпеченість рівня мінерального харчування. В розрахунку на 1 кормову одиницю повинно бути не менш 8-10 г повареної солі, 6-8 г кальцію і 4-6 г фосфору. Потреба цих тварин у каротині задовольняється за рахунок використання високоякісного трав'яного борошна з бобових трав, а також моркви, силосу і вітамінних препаратів.

Типові раціони можуть бути найрізноманітнішими по асортиментах кормів. Щоб добре збалансувати кормові раціони, необхідно враховувати більше 20 факторів харчування. При цьому головними показниками є: енергія, сирий і перетравний протеїн, лізин, метіонін, цистин, триптофан, кальцій, фосфор, каротин і клітковина.

Ефективність типових раціонів оцінюють за наступними показниками продуктивності тварин:

1 для зростаючих і свиней на відгодівлі - за розміром середньодобового приросту живої маси, витраті кормових одиниць на 1 кг приросту, забійній масі, забійному виходу, масі туші, кількості і якості м'яса і сала;

2 для свиноматок - за запліднюваністю, плідністю, великоплідністю, молочністю, кількістю ділових поросят й їхній живій масі при відбиранні;

3 для кнурів-плідників - за активністю, кількістю і якістю сперми та фізіологічному стану [1].

Типовий раціон для різних виробничих і статевовікових груп свиней повинен не тільки відповідати біологічним потребам тварин в основних поживних речовинах і елементах харчування, але й забезпечити максимальне одержання найбільш дешевої свинини в умовах конкретного регіону. Критерієм при цьому є вартість 1 кормової одиниці раціону. Однак остаточна економічна оцінка типового кормового раціону визначається наступними показниками: вартістю кормів власного виробництва; вартістю покупних кормів і препаратів; кількістю фактично використаних кормів тваринами за період вирощування і відгодівлі; показниками продуктивності тварин (приріст живої маси, діловий вихід поросят в розрахунку на свиноматку і на опорос, кількість і якість отриманого м'яса і сала); вартістю отриманої продукції.

Так приклад СВК «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Новоодеського району на Миколаївщині засвідчує, що автоматизація та механізація виробництва, використання новітніх технологій в утриманні (використання бункерів кормозбереження, систем кормо роздачі та напування,станкового обладнання, вдосконалених систем вентиляції, освітлення та опалення приміщень) та селекційній роботі свиней призводить до підвищення рентабельності, а як наслідок і прибутків підприємства.

На 1 липня поточного ро­ку в господарстві утри­мували 5048 голів сви­ней, із них 228 голів ос­новних свиноматок. За 2006 рік тут реалізовано близько 115 т свиней у живій масі, що майже на 32 т, або на 38%, більше, ніж у 2005 році. Під­приємство працює прибутко­во. Тільки від реалізації сви­ней у живій масі за 2006 рік одержали 850 тис. грн. прибут­ку, що на 268 тис. грн. (46%) більше, ніж попереднього року. За цей час рентабельність зросла на 31 відсоток [3].

На підприємстві послуговуються технологією, яка передбачає ще до реалізації племінних кнурів доскона­лу оцінку за якістю їхньої спермо­продукції, привчання їх до віддачі сперми на штучну вагіну. Раннє привчання і викори­стання кнурів за помірним режимом (одне висаджування за 10-14 днів) дає змогу запобігти спотворенню статевих рефлексів. На думку фахівців господарства, висококлас­ний плідник, оцінений за показника­ми власної продуктивності та якістю спермопродукції, на 50% зумовлює підвищення продуктивності стада.

Господарство щорічно реалізує для сільгосппідприємств області та інших регіонів України висококласний (до 90% — класу еліта) племінний молодняк свиней [3].

Висновки. Світовий досвід ведення свинарства свідчить, що для забезпечення рентабельного виробництва конкурентоздатної свинини необхідно вирішити наступні найважливіші проблеми: створення оптимальної структури стада, ефективного використання промислових приміщень і кормів та використання механізації і автоматизації технологічного процесу, організованого як безперервний потік.
Література. 1. Боярский Л. Проблемы дальнейшего развития интенсификации свиноводства / /Свиноводство - №6 – 2004. - с.24-26. 2. Гегамян Н. Состояние отросли и пути повышения рентабельности производства свинины // Свиноводство - №6 – 2004. - с.21-23. 3.Микитюк Д. Сучасні технології у свинарстві //Пропозиція - №10 – 2007. - с.118-121. 4. Фоломєєв В.З. Сучасні ефективні технології у свинарстві // Ефективне тваринництво - №8 – 2005. - с.13-14.
УДК 636.4

РОЗВИТОК ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ НА УКРАЇНІ
Сухова А.В., студентка 2 курсу факультету ветеринарної медицини

Гончарові І.І., науковий керівник, кандидат с-г наук, асистент

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність проблеми. Забезпечення населення України м’ясом та м’ясопродуктами в значній мірі залежить від ефективного ведення свинарства, з повним використанням її виробничого потенціалу. При достатньо високому рівні виробництва та споживання свинини, на базі інтенсифікації галузі в значній мірі визначають виробничу незалежність країни, соціально-економічну стабільність суспільства [1].

В нашій країні створена різноманітна структура свинарських господарств. Питома вага різних неспеціалізованих господарств по виробництву свинини досить висока, і вони суттєво впливають на формування м’ясного балансу. Основна частка неспеціалізованих господарств припадає на сільськогосподарські підприємства. Середні розміри свинарських ферм становлять близько 1,5-2,5 тис. голів. У багатьох спеціалізованих господарств (колективних та державних) по виробництву одного із видів тваринницької або рослинницької продукції створені невеликі свинарські ферми, в багатьох випадках для власних потреб, які мають 25-50 свиноматок.

Технологія виробництва продукції свинарства досить динамічна. Прогрес досягнутий в цій галузі, зумовив модернізацію інших галузей сільського господарства. У значних масштабах свинарство було переведено на індустріальні методи роботи, що стало основою для збільшення обсягів виробництва високоякісної продукції. Поряд з тим значну частку становлять невеликі ферми, утворюються нові форми господарств, які також виробляють продукцію свинарства.

Результати досліджень. Були часи, коли доля свинини в загальному виробництві м’яса складала 58,7%. Пріоритет розвитку галузі свинарства як відомо, віддається таким виключно важливим біологічно-господарським особливостям свиней, як всеїдність, багатоплідність, скоростиглість, економічне використання кормів.

Свинарство – це галузь сільськогосподарського виробництва, що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. За статистичними даними зараз у світі виробляється понад 220 млн. тонн м’яса, з яких близько 41% припадає на свинину [2, 3].

Як свідчить офіційна статистика, з вироблених у світі 2004 року 255 млн. тонн м’яса частка свинини становила 100 млн. тонн або 39,4%, від загального його виробництва, при цьому простежується тенденція в подальшому його збільшенні.

Лідирують за поголів’ям свиней такі країни, як Китай – 473 млн., США – 60 млн., Бразилія – 33, Німеччина – 26, Іспанія – 24, В’єтнам – 23, Польща та Мексика по 18, Росія – 16 млн. голів [4].

У нас в Україні свиня споконвіку вважалася годувальницею та джерелом прибутку селянської родини та майже ніколи не була збитковою у дбайливого господаря. Не перебільшуючи, можна сказати, що свинарство значною мірою є національною галуззю нашого сільськогосподарського виробництва.

На превеликий жаль, в супереч обґрунтованій практиці більшості країн світу та нашим національним традиціям ця важлива галузь тваринництва в Україні в останні десять років катастрофічно занепала. В більшості господарств генетичний потенціал наших порід зараз використовується за репродуктивними якостями лише на 45-50%, а за відгодівельними на 20-25%.

З підвищенням цін на корми, метал та енергоносії більшість свинарських підприємств з закінченим циклом виробництва до 24 тис. голів на рік, які є основними виробниками товарної свинини, стали нерентабельними.

Через помилки аграрної реформи, що виражається у порушенні паритету цін, розвалу сільського машинобудування та служби технічного сервісу, відсутності державної підтримки вітчизняного виробника, в галузі свинарства країни відбулось ряд негативних змін:

– більшість свинарських товарних ферм та комплексів припинило виробництво;

– значно скоротилося поголів’я свиней;

– з причини морального та фізичного вийшло з ладу технологічне обладнання;

– погіршився стан приміщень;

– різко скоротились робочі місця;

– закрито багато як державних так і приватних ферм, через нездатність утримування свиней [5].

В цілому в усьому світі питома вага свинини продовжує залишатися високою, не дивлячись на ріст виробництва м’яса інших видів тварин. Це можливо пояснити біологічними особливостями свиней, які відрізняються високою плодовитістю та скороспілістю, високою оплатою корму продукцією, всеїдністю та високим забійним виходом. По ефективності виробництва м’яса, свині займають перше місце серед всіх сільськогосподарських тварин, виключаючи курчат- бройлерів.

Серед господарств, які займаються свинарством, нині нараховується в основному чотири категорії: державні; колективні підприємства створені в наслідок проведення реформ; індивідуальні підсобні та фермерські. За різними інформаційними джерелами їх доля у виробництві свинини визначається приблизно таким співвідношенням: 10, 25, 64 та 1 відсотків [6].

За даними державного комітету статистики України [7] поголів’я свиней складає: у сільськогосподарських підприємствах 2602 тис. голів., в фермерських господарствах 150 тис. голів, в тому числі виробництво свинини (у забійній вазі) становить 494 тис. тонн.

Свинарство дуже поширене в присадибних господарствах. Останнім часом створюються фермерські господарства. Розведення свиней в умовах фермерських господарств, безумовно, потребує глибоких знань біології тварин та розробки нових технологій розведення і утримання з урахуванням специфіки нових форм господарювання. Набирає розвитку виробництво свинини в підсобних господарствах підприємств та організацій.

Усі ці організаційні форми виробництва продукції свинарства мають як загальні, так і відмінні особливості. Загальними є годівля, розведення, зоогігієна утримання, відмінними – організація праці, питання відтворення, технології переробки свинини.

Фермерські господарства, які створенні як альтернативу державним та колективним, виробляють не більше 1,5 – 2,0 від загального обсягу свинини.

Особисті підсобні господарства раніше традиційно використовували базу колективних чи державних господарств (закупівля молодняку, ветобслуговування) – зараз також намітилися у них тенденція на згортання обсягів виробництва свинини.

Висновки. Покращити роботу таких ферм можна шляхом переведення їх на годівлю повноцінними комбікормами, що дасть можливість надійно механізувати процес кормо роздачі, з допомогою тросо-шайбових роздавачів, застосувати для видалення гною – самосплавну систему або ванни і, як наслідок, значно підвищити продуктивність тварин.
Література: 1. Гегамян Н. Актуальные проблемы промышленного свиноводства и научные основы их решения // Свиноводство. – 2004. - № 4. – С. 22-23. 2. Медведев В.А. Научные и практические достижения лаборатории свиноводства: Науч.-технич. бюллетень. – Х., 2004. – С. 7-12. 3. Шарнин В. Некоторые проблемы в развитии отечественного свиноводства // Комбикорма. – 2004. - № 6. – С. 5-7. 4. В. Рибалко. Наукові аспекти розв’язання проблеми дефіциту свинини в Україні // Тваринництво України – 2006. - №2 – С. 2-5. 5. В.О. Медведєв, В.О. Пономаренко, А.І. Хватов, А.І. Тищенко, Т.С. Шоманський, Свинарство України та перспективи його розвитку / Становлення та сучасні аспекти розвитку галузі свинарства. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю від дня народження професора Медведєва В.О., (8-9.09.2004) // НТБ. – №88. – Х.: ІТ УААН, 2004. – С. 13 – 17. 6. Герасимов В.И., Барановский Д.И., Пронь Е.В., Нагаевич В.М. Свиноводство Украины, история и современность: Сб. науч. тр. – Х., 2005. – С. 173-178. 7. Статистичний довідник „Сільське господарство України” за 2005 рік / Державний комітет статистики України: Під загальним керівництвом Ю.М. Остапчука. – К., 2005. – 365с.

УДК 636.4.082



ХАРАКТЕРИСТИКА СТАДА СВИНЕЙ ТА ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ У ФІЛІЇ «НОВОСЕЛІВКА» АФ «ШАХТАР»
Сердюк М.М. , магістр технологічного факультету.

Герасимов В.І., науковий керівник, кандидат с-г. наук, доцент

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність теми. Свинарство-це галузь сільськогосподарського виробництва, що забезпечує населення багатьох країн світу цінними продуктами харчування. Цінні господарсько корисні ознаки свиней – висока відтворна здатність, скороспілість та оплата корму, високий забійний вихід і енергетичність продуктів забою – гарантують їх перевагу у виробництві м’яса порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин.

Мета досліджень. Дослідження промислової технології виробництва товарнрї свинини з метою визначення її ефективності,а також дослідження ефективності промислового схрещування.

Результати досліджень. Велика біла порода є плановою майже на всій території України. За даними Інституту свинарства УААН свині цієї породи у господарствах України мають високі продуктивні якості. В стаді філії «Новоселівка» маса дорослих кнурів становить 330-350 кг, свиноматок 240…260 кг, довжина тулуба – відповідно 178…183 см, і 162…165 см. Багатоплідність свиноматок – 10…12 поросят.

Характерними особливостями екстер’єру свиней великої білої породи є такі: помірна за розмірами голова, рило із злегка увігнутим профілем ( у деяких тварин довге і пряме), середні за розміром, тонкі, пружні, спрямовані догори, вперед і в боки вуха; мускулиста, середня за довжиною шия, яка з’єднується з тулубом без перехвату, пряма без западини за лопатками холка; сухі, правильно поставлені ноги; прямі, короткі бабки; глибокі й широкі груди; пряма і широка спина; глибокі, довгі боки; об'ємне, щільне, з добре виповненими пахами та черевом; середні за довжиною, широкі, м’язисті крижі; округлі, м’язисті (спускаються до скакального суглоба) стегна ( окости); еластична, без складок на суглобах шкіра; довга щетина, яка рівномірно вкриває все тіло; сосків у кнурів і свиноматок не менше 12. До вад екстер’єру можна віднести іноді звислі крижі, м'які бабки ніг, тріщини на розі копит, недостатньо виповнені стегна (окости) потомки кнурів окремих ліній, виведених у кращих племзаводах нашої країни свиней великої білої породи, мають високі відгодівельні якості.

Зважаючи на високі якості основної заводської породи, її в господарстві використовують в промисловому схрещуванні як материнську форму. Нині у стаді господарства проводиться селекційна робота з удосконалення м'ясних якостей свиней.

Також тут утримують кнурів плідників великої чорної породи. Це найдавніша порода Англії. Виведена шляхом схрещування існуючої корнуельської та чорних есекських свиней і тривалої цілеспрямованої селекції. Становленню породи сприяло створення у1899 р. товариства по розведенню великих чорних свиней. Це одні з найбільш конституціально міцних і багатоплідних свиней, які не вибагливі до умов утримання. Свині добре використовують пасовища.

Для свиней великої чорної породи характерна пропорційна будова тіла. Голова середніх розмірів, вуха великі, звисаючі на очі. Шия коротка, мускулиста груди бочкоподібні, широкі і глибокі; спина довга, широка, пряма; боки добре обмускулені; поперек широкий; зад розвинений добре, довгий і широкий, окости широкі, округлі, опускаються до скакального суглоба; кінцівки міцні, прямо поставлені, бабки короткі, прямі; ратиці міцні; шкіра (після обшпарювання) біла; щетина густа, чорної масті.

Тварини середніх розмірів. Жива маса дорослих кнурів становить -260-290, свиноматок -200-250 кг. Багатоплідність свиноматок -10-11 поросят. Підсвинки на відгодівлі живої маси 100 кг досягають у 180-186-добовому віці при середньому прирості 730-750 г і витраті корму на 1 кг приросту 3,9-4,1 корм., од.

Добрі результати одержують при поєднанні кнурів великої чорної із свиноматками великої білої порід та при реципрокних схрещуваннях. Потомство характеризується високою життєздатністю, інтенсивним ростом і м’ясною продуктивністю. Масть потомства в основному біла, але на комплексі при схрещуванні великої білої з великою чорною утворюються найрізноманітніші масті.

На комплексі утримуються свиноматки великої білої породи таких родин як: Волшебниці-291голова, Тайги-227 голів, Герані-186 голів, Палітри-126 голів, Хуке-63 голови. Є кнури-плідники генеалогічних ліній: Драчуна 1 голова, Сніжка 2 голови. Є кнури-плідники ліній великої чорної породи Бікслея 4 голови, Дорфпринца 1 голова, Піона 2 голови, Урана 2 голови.

У філії ,, Новоселівка “ різні статево вікові групи згідно з технологією утримуються окремо у різних виробничих корпусах, які розміщені окремо один від одного.

Технологічний процес відтворення розпочинається з пункту штучного осіменіння, який розміщений у свинарському корпусі №3, тут 18 індивідуальних фіксаційних станків, в яких здійснюють осіменіння свиноматок в охоті. Виявляють свиноматок в охоті в основному один раз на добу, вранці, за допомогою кнура-плідника, якого проганяють по проходу між станками, в яких утримуються холості свиноматки. Виявлених свиноматок відокремлюють від інших у секцію, яка знаходиться біля пункту штучного осіменіння. Після цього зоотехнік селекціонер здійснює осіменіння підготовленою спермою, яку отримують з селекційного центру агрофірми. У випадку встановлення рефлексу нерухомості, перше запліднення проводять вдень або ввечері цього ж дня, а друге – вранці наступного. Після запліднення свиноматок утримують в індивідуальних станках не менше двох діб. Після витримки із запліднених свиноматок формують групи по 10 голів, яких утримують разом до 105-110 днів супоросності. У разі виникнення перегулів у свиноматок використовують природне парування з кнурами - плідниками, яких утримують в цьому ж приміщенні. Природне парування здійснюють у станках, де утримується плідник під наглядом зоотехніка-селекціонера. Годівля кнурів і свиноматок дворазова по 3-4 кг комбікорму на голову на добу.

Після 110 днів супоросності свиноматок переводять у свинарники маточники, яких на комплексі два корпуси №1 та №4. При переведенні їх готують до опоросу. Опороси проходять у індивідуальних станках під контролем операторів.

Боротьба за збереження та вирощування добре розвиненого молодняку починається з моменту його народження.

Невирівняність гнізда в більшості випадків зумовлена різницею в масі поросят при народженні. Як правило, малим достаються задні соски або ті, що не повністю функціонують. У подальшому їх відштовхують сильніші, тому такі поросята порівняно з ровесниками на 10-15 % мають меншу живу масу. Вони не здатні боротись за свій сосок, внаслідок чого вони не доїдають і фактично гинуть з голоду. Одним з заходів боротьби з відходом поросят є правильне розподілення поросят за сосками, або пересадка їх від свиноматки.

Утримання підсисних свиноматок здійснюється по двох схемах. В одному випадку по голландській технології, коли свиноматка зафіксована на одному місці і не може рухатись, а поросята мають змогу вільно пересуватись по станку, а в іншому випадку свиноматок утримують у станках з можливістю вільного пересування у ньому, для поросят створене огороджене гніздо з локальним обігрівом за допомогою лампи, також тут знаходиться підстилка з опилок. Годівля здійснюється так само як у першому випадку дворазово з розрахунку 4 кг комбікорму «лакта». Для профілактики анемії поросятам у 7 – 10-денному віці вводять залізовміщуючі препарати. У випадку виникнення у них проносів відразу після народження ці препарати не дають. Із 7-10 дня дають комбікорм «суперстартер», аналог СК-13.

Відлучення поросят здійснюється у 35 денному віці при досягненні живої маси 7,5- 8 кг, в порядку передбаченому технологією.




Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18




База данных защищена авторским правом ©vossta.ru 2022
обратиться к администрации

    Главная страница