Конярство



страница2/18
Дата09.08.2019
Размер5.29 Mb.
#128083
ТипРішення
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

УДК 636.7.082


МЕТОДИ ДРЕСИРУВАННЯ СОБАК ПОРОДИ НІМЕЦЬКА ВІВЧАРКА
Воронцова Т.А., студентка 5 курсу технологічного факультету

Коваленко Б.П., професор ХДЗВА, науковий керівник

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність досліджень. Німецька вівчарка – одна з самих популярних і любимих порід собак в нашій державі. Це дуже красивий, гармонічно складений і динамічний собака. Природна витривалість і здатність адаптуватися до любих умов роблять її придатною для утримання і в квартирі, і в заміському будинку, і в розпліднику. У даної породи прекрасний характер, високі розумові здібності, висока дисциплінованість. Представники породи чудово вловлюють настрій господаря, легко сприймають їх звички і вимоги [1-5].

Німецька вівчарка – собака з високо розвинутим інтелектом. Якщо на дресирувальному майданчику вона іншим разом не проти і полінитися, то в звичайному житті собака сам оцінить ситуацію і не стане чекати команди господаря, щоб стати на його захист. Рядом з таким собакою людина може почувати себе абсолютно спокійно, так як у собак даної породи природжений захисний рефлекс і чудова інтуїція, вони здатні приймати самостійні рішення в тій чи іншій ситуації [6-8].

Німецька вівчарка – це крупний, сильний, з об’ємною пащею і добре розвинутою зубною системою собака, за своїми фізичними можливостями не поступається сильному чоловіку, а універсальна психіка дозволяє їй без великих зусиль засвоїти любі вимоги і побажання господаря, а також розгадати дії стороннього і ефективно протистояти йому.

Дана порода широко використовується людиною у повсякденному житті. З успіхом використовується у Збройних силах України, в прикордонних військах як караульні, захисні, пошукові і сторожові собаки; в органах МВС – як патрульні і конвойні [9,10].

Німецька вівчарка відмінно поєднує всі найнеобхідніші вимоги, які пред’являються до службової собаки – красивий, гарний екстер’єр, відмінний характер, розумність та дисциплінованість.

Мета досліджень: собаки породи німецька вівчарка кінологічного центру при ГУМВС України в Харківській області.

Результати досліджень: Існують різні методи дресировки :

1)Механічний, у ролі мотивуючих і коректуючих стимулів, і в якості заохочування використовується механічні подразники (ривок повідка, натиск на круп собаки, поглажування для заохочування)

Позитивні сторони: швидко виробляються бажані навички; відпрацьовується безвідмовність у роботі.

Негативні сторони: низька зацікавленість собаки у роботі, при інтенсивному використанні механічного метода швидше наступає втома, не всі навички, необхідні для службі можна відпрацювати таким способом.

2) Смакозаохочувальний, для мотивації і корекції, і в якості заохочування використовується харчові подразники.

Позитивні сторони: швидко виробляються бажані навички; висока зацікавленість собаки у роботі; невеликі навантаження на нервову систему.

Негативні сторони: не досягається безвідмовність у роботі, не всі методи, можна відпрацювати таким способом, метод мало ефективний при дресируванні собак зі слабко розвиненою харчовою реакцією.

3) Контрастний, для мотивації і корекції, і в якості заохочування використовується харчові і механічні подразники.

Позитивні сторони: швидко виробляються бажані навички; відпрацьовується безвідмовність у роботі собак з добре розвиненою харчовою реакцією.

Негативні сторони: мало ефективний при дресируванні собак зі слабко розвиненою харчовою реакцією, зберігається велике навантаження на нервову систему.

4) Апортувальний, у ролі мотивуючих і коректуючих стимулів, і в якості заохочування використовується апортувальний предмет.

Позитивні сторони: виробляється виключна активність і зацікавленість собаки у роботі; низьке навантаження на нервову систему; деякі специфічні навички можливо відпрацювати лише таким методом.

Негативні сторони: метод мало ефективний при дресируванні собак зі слабко розвиненою апортувальною реакцією.

5) Метод наштовхування, у ролі мотивуючих і коректуючих стимулів, і в якості заохочування використовуються подразники близькі до обставин.

Позитивні сторони: швидко виробляються бажані навички; мале навантаження на нервову систему.

Негативні сторони: не всі навички, можна відпрацювати таким способом.

Наприклад, при відпрацюванні навичка подолання перешкод дресирувальника з собакою після нетривалої пробіжки наближаються до невисокого бар’єру. Природна реакція собаки –перестрибнути його.

6) Наслідувальний метод, у ролі мотивації використовується прагнення собаки до наслідування зграйних дій.

Позитивні сторони: швидко виробляються початкові умовні рефлекси, мале навантаження на нервову систему.

Негативні сторони: не всі навички, можна відпрацювати таким способом, метод не підходить для удосконалення умовного рефлексу до навичка. Цим методом можливо відпрацювати лише деякі умовні рефлекси.

Такий метод використовується у комплексі з вже перерахованими методами.

Наприклад, при відпрацюванні навичка подолання перешкод більшість собак охоче йдуть за вже добре підготовленою собакою. Використовується при відпрацюванні захисних навиків.

У практичній дресурі необхідно підбирати методи згідно індивідуальних особливостей собаки. Так при дресируванні цуценяти для відпрацювання початкового умовного рефлексу використовують смакозаохочувальний метод. По мірі зростання і відпрацювання навиків переходять па контрастній метод дресирування, а в процесі доведення до навичка до безвідмовного виконання у складних умовах обставин використовують механічний метод, але його використання можливе лише з трьох місяців. Апортувальний метод добре розвиває здатності собаки до пошуку( спрацьовує зацікавленість до пошуку конкретного предмету, а потім і до пошуку наркотичних і вибухових речовин) і затриманню (бажання володіти предметом, забирати його у грі, не відпускати без команди дресирувальника).

Для розгрузки нервової системи тварини переходять на смакозаохочувальний метод і метод наштовхування.

Висновки. Дресировка собаки починається з того дня , як тільки вона у вас з'явилася (у 3 місяці ). Німецька вівчарка , вихована з дитинства, принесе стільки митей радості ,що ви збудите всі неприємні моменти, вона допоможе вам по службі, стане гарним і вірним другом. При виборі методу дресирування до кожного собаки підходять індивідуально, звертаючи увагу на фізичний і психологічний розвиток кожного собаки, її конституцію і тип поводження .
Література. 1. Джимов М. Немецкая овчарка. –К.: Стакер,2006, -368 с.: ил. 2. Усов М.И. Собака-спасатель:підготовка и обучение.-М.: ООО ,,Акваріум-Принт,, 2004.-144 с.:ил. 3. Зубко В. Н. Служебное собаководство . –М.: ДОСААФ, 1987.-382 с.,4 л. ил. 4. Зыкина О. Немецкая овчарка. –М.: «Вече », 2006. -62 с. 5. Крушинский Л.В. ,Меркурьева Е.К., Израйлевич И.Е. и др.. Служебная собака. –М.: Сельхозгиз,1993. -322 с. 6.Служебное собаководство / А.П. Мазовер, В.Н. Зубко, Л.С. Шерешевская и др. –Петрозаводск, Барс, 1992. -313 с. 7. Мазовер А. Из прошлого служебного собаководства: Сборник по служебному собаководству. – М.:ДОСААФ, 1970. 8. Мак–Фарленц Д. Поведение животных. – М.:Мир, 1988. 9. Сонкин А. Служебные собаки. – М.: Оникс, 1996. 10. Кох – Костерзитц М. 400 советов любителю собак. – М.: Мир, 1991. -368 с.: ил.
УДК 636.7.082.13

ИСТОРИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ СРЕДНЕАЗИАТСКОЙ ОВЧАРКИ
Головко В.А., студентка 3 курса технологичного факультета

Хоменко О.И. научный руководитель, ассистент

Харьковская государственная зооветеринарная академия
Актуальность проблемы. Порода собак, чья история насчитывает несколько тысячелетий, и всего лишь несколько десятилетий культивируемая в заводских условиях.

Семья естественная и настоящая из всех существующих ныне собак и, вероятно, прародительница многих из них, порода, завоевавшая популярность во всём мире.

О среднеазиатской овчарке написано достаточно много, но она по-прежнему во многом загадочна.

Многие специалисты видят азиата исключительно охранной собакой, а кто-то бойцом без прикладного применения. Некоторым по душе только его красота и компанейство [1, 2].

Что же такое среднеазиатская овчарка? Какова её основная характеристика и особенности? И, наконец, есть ли у этой породы собак будущее?

Результаты исследования. Не вызывает никаких сомнений то, что азиатская овчарка – одна из самых древних собак на земле. Остаётся только уточнить, сколько лет насчитывает её история? Две тысячи лет? Три?

С такой же уверенностью можно говорить и о месте возникновения породы, несомненно, это Азия.

Предполагаемый исторический ареал возникновение породы огромен (от Каспийского моря и на Восток).

Климатические условия громадного азиатского региона весьма разнообразны. Историческое развитие Азии ложилось так, что она более изолирована, а её породы - чище, чем в других регионах. Пожалуй, можно говорить о том, что именно среднеазиатской овчарке в наибольшей степени сохранилась в первозданной чистоте экстерьера древних собак [3, 4].

Среднеазиатская овчарка (Алабай) – древняя порода собак, полученная народной селекцией для выполнения постушеско - сторожевой службы. Природный регион формирования породы - территория азиатского материка от Каспийского моря на западе до современной границы с Китаем на востоке, к югу от уральских гор, где с давних времён в силу природных условий население занималось кочевым скотоводством. Прежнее название этого региона Туран, т.е. страна тюркских народов, позднее - Туркестан, Средняя Азия. Последнее и стало определяющим название этой породы. К ІІ тысячелетию до н.е. Азия была довольно развита в социальном и экономическом отношении, а уже в начале І тысячелетия до н.е. началась эпоха скотоводов-кочевников. А жизнь скотовода немыслима без охранной пастушьей собаки, ею стал азиат.

Собак любили, порой боготворили. Согласно легенде, великий царь - завоеватель Кир І из династии ахаменидских царей Ирана был выкормлен приёмной матерью по имени Снака, а «снака» по-персидски означает собака.

Благополучно пережив нашествие тюрков, эти собаки пользовались всеобщей любовью и почитанием. Что касается поведенческого туркменского специалиста Фариды Исмаиловны Болкуновой, оно носит, скорее предупредительный характер. Своего вечного врага - волка, и непрошеного гостя он предупреждает лаем [5, 6].

На протяжении многих веков собаки этой породы находились в условиях жесточайшего естественного отбора. Тяжелые условия существования, постоянная борьба с хищниками сформировали внешний облик и характер собаки, сделали её сильной, бесстрашной, научили экономно расходовать силы. Географические различия региона отразились и на особенностях её телосложения, собаки эти – разнотипные [7].

Среднеазиатская овчарка (Алабай) – сильная, мощная, атлетически сложенная, соразмерная во всех статях. Выше среднего и крупного роста, высота в холке у кабелей не ниже 65см, у сук – не ниже 60см, несколько растянутого формата, с массивным костяком и хорошо развитой плотной мускулатурой. Кожа толстая, с хорошо развитой подкожной клетчаткой, достаточно эластичная, надёжно защищающая собаку, на шее образуется характерный для породы подвес. Эластичные связки суставов позволяют при всей мощи её сложения сохранять природную гибкость и пластичность.

Половой диморфизм хорошо выражен, кабели крупные, массивнее сук, имеют более мужественный облик. Формирование позднее, окончательное формирование достигается к 4-5 годам.



При общей пропорциональности сложения предпочтение отдаётся более крупным собакам, наиболее желательный рост для кабелей – не ниже 70см, для сук – не ниже 65см [8].

Стандарт породы. Поведение уверенное, независимое. Собака бесстрашная, обладает высокой работоспособностью, выносливостью, твёрдостью характера, терпимостью к боли. Экономно расходует силы, в спокойной обстановке может быстро расслабляться.

Черепная часть - длинная, широкая, плоская, переход к морде едва заметный. Скулы хорошо развиты, но резко не выступающие. Надбровные дуги могут быть слегка выраженное, из-за чего при осмотре головы сбоку создаётся впечатление более резкого перехода ото лба к морде.

Лицевая часть: морда короче длинны черепной части, хорошо заполненная под глазами, глубокая, широкая. Челюсти массивные, нижняя челюсть глубокая и широкая. Губы толстые, верхняя закрывает нижнюю челюсть с характерной складкой в углу рта. Мочка носа чёрная, не выступающая за контуры морды. Допускается менее интенсивная пигментация мочки носа у светлоокрашенных собак.

Уши. Низко посаженные, небольшие, трёугольной формы, висячие. Основание уха маленькое. Уши короткие, купируются в первые дни после рождения. Допускаются некупированные уши.

Глаза. Широко расставленные, прямо и умеренно глубоко посаженные. Цвет от светло-орехового до темных. Глазные щели узкие, небольшие. Веки толстые, плотно прилегающие, допускается видимое третье веко. Взгляд уверенный исподлобья.

Зубы - белые, крепкие, в комплекте. Прикус ножницеобразный.

Шея средней длинны, хорошо обмускуленная, низко поставленная, с характерным для породы подвесом.

Корпусмассивный; холка мускулистая, спина широкая, крепкая; поясница короткая, слегка выпуклая. Круп средней длинны, широкий; маклаки широко расставлены; грудь объёмная, глубокая; живот умеренно подтянутый.

Хвосттолстый у основания, длинный, купируется в первые дни после рождения.

Конечности (передние) лопатки широкие, локти прилегают к груди, предплечья массивные, пясти короткие. Передние лапы крупные высокие, округлой формы. (Задние) – коленные и скакательные суставы с хорошей фиксацией, бедра широкие, голени недлинные. Задние лапы подобны передним, чуть длиннее.

Движения свободные, хорошо скоординированные.

Окрас допустимы все окрасы, за исключением красновато - коричневого и голубого.

Шерстьгрубая, прямая, с хорошо развитым плотным подшерстком.

Пороки: Все отклонения в поведении и экстерьере собак; неуверенное поведение; легкость сложения, беднокостность; тонкая кожа; высота в холке кобелей ниже 65см, сук – 60см; узкая, легкая голова; сухая, заострённая морда; розовая или пятнистая мочка носа; выпуклые глаза, глаза разного цвета, голубые [9].

Выводы. Среднеазиатская овчарка (Алабай) у себя на родине – незаменимый помощник пастуха в охране стада, обладает высоким интеллектом. Её природные качества получили достойное признание, и, несмотря на сложность акклиматизации, особенно в сыром климате, порода широко распространена в разных географических широтах.
Литература. 1. В.А Калинин, Т.М Иванова, Л.В Морозова Отечественные породы служебных собак азиатского происхождения. – М.: «Патриот», 1992. ­ 467 с 2. Е.Н Мычко, В.А Беленький Среднеазиатская овчарка. – М., 1996. – 765 с. 3. А. Лабунский Собаки Средней Азии. – Днепропетровск «Пороги», 1994. – 224 с. 4. Найманова - Гумпал Атлас пород собак. – Прага, 1983. – 245 с. 5. Н.П Бацанов Ваши домашнии четвероногие друзья. – Санкт - Петербург, 1992. – 267 с. 6. А. Тарас Боевая машина. – Минск, 1999. – 124 с. 7. К. Лоренц Агрессия. – М., 1994. – 157 с. 8. Роберт Бэрок, Дебера Ричарсон Агрессия. – Санкт - Петербург, 1998. – 364 с. 9. В.Б Высоцкий Среднеазиатская овчарка. – Донецк «Сталкер», 2002. – 275 с.
УДК 636. 74.084.4

ЛАБРАДОР РЕТРИВЕР – СОБАКА, ДЛЯ ЯКОЇ НЕМАЄ НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО
Горшеніна К. О., студентка 5 курсу технологічного факультету

Коваленко Б.П., професор ХДЗВА, науковий керівник

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність дослідження. Лабрадорів можна видресирувати для будь-якої корисної діяльності: від подачі газети або тапочок хазяїнові до супроводу сліпих, пошуку наркотиків і вибухівки, порятунку на суші й воді. Саме ці дивовижні якості зробили лабрадорів настільки популярними в усьому світі, тому що вони пасують будь-якій людині в будь-якій ситуації. Універсальність лабрадорів ретриверів дозволяє охопити безліч цілей, в яких їх використовують крім полювання й домашнього утримання. У США, Великобританії й інших країн лабрадори лідирують у програмах підготовки собак-провідників, як собаки-помічники й лікувальні собаки [1-15].

Об'єкти дослідження. Собаки породи лабрадор ретривер кінологічного центру при ГУМВС України в Харківській області й приватних розплідників.

Результати досліджень. Щирий представник породи Лабрадор - дуже дружелюбний, життєрадісний і чарівний собака. У лабрадорів гарний темперамент, вони легко дресируються, працюють із задоволенням і віддані своїй родині. Вони захищають і прив’язуються до інших свійських тварин, не тільки до кішок, але й до хом'ячків і хвилястих папужок. Вони практично все можуть витерпіти від дітей, люблять їхню компанію й іноді здаються просто святими істотами, не жадаючи від життя нічого, крім вашого товариства й товариства вашої родини. Вони ніколи не будуть ричати, але власники повинні стежити, щоб занадто енергійні діти не зловживали дивовижною великодушністю лабрадорів. Властиві цій породі любов і відданість до власників зігріває серце й вселяє відповідну любов.

Від лабрадорів не може виходити небезпека для інших собак. Їхній недолік - занадто велика дружелюбність.

Хоча лабрадори дуже гарні домашні собаки, які завжди подадуть вам сигнал, що чужий стоїть у дверей, і глибоким резонуючим гавкотом попередять прибульця про можливі неприємності, вони насправді не є справжніми сторожовими собаками. З більшою ймовірністю, вони будуть вітати і метушитися навколо візитерів, чим агресивно нападати на них. Цей чудовий характер був спеціально розвинений і посилений, тому що лабрадори (як й інші мисливські собаки) не повинні бути агресивними, хоча й не повинні бути занадто боязкими або нервовими.

Лабрадори - неперевершені мисливські собаки, адже це та робота, для якої вони були виведені. Тому наприкінці XIX сторіччя так різко виросла їхня чисельність і популярність, коли мисливці розпізнали потенціал породи з більшими здатностями й універсальним застосуванням. Слухняність, легкість дресирування, прекрасне чуття й здоровий глузд зробили їх незамінними мисливськими собаками.

У сучасному суспільстві полюванням займається менше людей, але лабрадори залишаються найбільш популярними учасниками польових випробувань.

Коли дресирування собак-провідників робило перші кроки, то самою головною породою були німецькі вівчарки. Однак люди швидко зрозуміли, що ретривери, і особливо лабрадори ретривери, також підходять до цьому типу роботи. За короткою вовною лабрадорів легко доглядати, розмір собаки відповідає роботі в запряжці. Лабрадор дуже розумний, реагує без зайвого ентузіазму на команди й створює гарне враження від своєї роботи.

У Великобританії німецькі вівчарки були першими собаками для сліпих, але з 1970-х років використання ретриверів стало неухильно рости, У наступні роки розподіл порід було таке: лабрадори ретривери - 120 собак, німецькі вівчарки - 116 собак і голден ретривери - 16 собак. Потім цифри були такі - лабрадори ретривери - 136 собак, німецькі вівчарки - 92 собаки й голден ретривери - 44 собаки.

Цікаво глянути на рейтинг успіху собак-провідників різних порід


Порода

Рейтинг успіху (відсотки)

Кількість працюючих собак

Лабрадори ретривери

72

4640

Голден ретривери

73

1119

Німецькі вівчарки

61

908

Бордер колі

65

79

Лабрадори (голден ретривери)

82

1927

Лабрадори (кучерявошерсні ретривери)

82

112

Голден ретривери/колі

79

96

Можливо, одним із самих унікальних застосувань лабрадорів є їхня робота собаками-помічниками. Організації собак-помічників готують собак у допомогу людям з фізичними недоліками, але не для сліпих.

В Англії в 1983 році було засновано благодійне суспільство «Тварини як лікування». Ця програма використала собак, ретельно протестованих на гарний темперамент. Ці тварини зі своїми власниками регулярно відвідували притулки, госпіталю, дитячі будинки й будинку старих. Через свою дружелюбність і жагуче бажання подобатися лабрадори займали серед них перше місце. Ці дорослі лабрадори виступали як лікувальні собаки.



Висновки. Свою думку про лабрадори я можу виразити одним словом - «універсальність». Це найкраще описує різні якості лабрадорів. Якщо ви завбачливо вибрали гарного заводчика, у якого взяли цуценя, якщо ви правильно годували й дресирували собаку в молодості, то вона поверне вам сторицей всю витрачену на неї увагу своєю любов'ю, відданістю й дружбою. Лабрадор збагатить ваше життя, і це не перебільшення. Більше того, лабрадор зможе збагатити й життя ваших дітей, які багато чому навчаться при утриманні собаки. Розглядаючи багатобічну й універсальну натуру лабрадора можна зрозуміти, чому ця порода придбала таку популярність.
Література

  1. Букатевич Ю.В. «Мисливське собаківництво» - Київ «Урожай», 1986 – 173 с.

  2. Х. Уайлс-Фон «Лабрадор ретривер» - М.: ООО «Акваріум – Принт», 2007 – 528 с. илл.

  3. Службове та мисливське собаківництво. – М.: Колос, 1964. -145 с.

  4. Джимов М. Стандарты пород под эгидой FCI. – М.: АСТ; Донецк: Сталкер, 2005. – 703 с. ил.

  5. Дженет И. Черчилль. Лабрадор ретривер. – М.: Центрполограф, 2000

  6. Дубров . Стандарты пород собак. - М.: Центрполограф, 2000

  7. Тесленко О.Лабрадор ретривер.- М.: Крук, 1999

  8. Все про собак: Збірник / Під ред. В. Н. Зубко. – К.: ЕРА, 1992. -528 с.

  9. Собаки: Всі породи / Справочник / , Пер з нім. /, Лехарі Г. – М.: «Омега», 2005. -368 с.:іл.

  10. Кремер Е. М. Нова енциклопедія пород собак / Пер. З нім. Н. А. Маслєнікової. – М.: ООО «Акваріум-Прінт»,2004. -396 с.:іл.

  11. Камерницький А. В. ,Матушкін А. Ю. Польові випробування мисливських собак. – М.: ООО «АКВАРІУМ БУК», 2003. -48 с.:іл.

  12. Гусєв В. Г., Гусєва З. С. Кінологія. Посібник для експертів та власників племінних собак. – М.: ООО «Акваріум-Прінт», 2005. -232 с.

  13. Почти все особаках – Х.: Энергоресурс: Глобус, 2006 – 382 с. ил.

  14. Почти все особаках – Х.: Энергоресурс: Глобус, 2003 – 357 с. ил.

  15. Маслаков А. Ю. Собака в городской квартире – М.: АСТ, Донецк, Сталкер, 2002 – 287 с. ил.

УДК 636.7.082.13

ИСТОРИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ПОРОДЫ РОТВЕЙЛЕР
Гусева Т.В., студентка 3 курса технологического факультета

Хоменко О.И., ассистент, научный руководитель

Харьковская государственная зооветеринарная академия
Актуальность исследования. Древние сильные мастифы, которых использовали для охоты на кабанов в Германии, и дали начало современным ротвейлерам. Родом ротвейлер из города Ротвейль на юге Германии, в честь которого порода и получила название. Это были собаки мясников и применялись для сопровождения и охраны скота и перевозки туш. Называли их тогда ротвейлер - мецгерхунд В начале 1900-х г. за пределами Германии ротвейлер был почти неизвестен, и даже в 30-х г. когда он уже завезен в Америку, Австрию и Швейцарию, ротвейлер оставался совершенно неизвестным в Великобритании. В наши дни порода имеет множество поклонников и чрезвычайно популярна. Владельцы ценят темперамент и силу этой собаки [1].

Результаты исследований. Ротвейлеры ведут свою родословную с древних времен: их предками были собаки римских воинов. Римляне брали с собой в боевые походы стада скота, по мере необходимости используя его как запасы продовольствия. Собака охраняли и пасли скот, а также были сторожами в военных лагерях. В своем продвижении на север Европы римлянам пришлось форсировать Альпы. Пройти этот трудный путь вместе с воинами могли, конечно, только крепкие и сильные собаки. Таким образом, в сопровождении римских легионеров попали предки ротвейлеров в Южную Германию. Первые упоминания об этой породе встречаются около двух тысяч лет назад.

Долгое время их разводили как пастушьих собак, а в средние века довольно широко использовали для охоты на кабана. Особую популярность эти собаки приобрели у мясников и торговцев скотом. Мясники впрягали ротвейлеров в тележки доля перевозки туш, а торговцы скотом использовали собак для сопровождения стад и охраны. Нельзя не сказать еще об одном очень интересном варианте использования ротвейлера. В средние века, когда окрестности городов кишели шайками разбойников, торговцы: отправляясь из города закупать скот, часто подвергались нападениям. Чтобы обезопасить себя от кражи, они складывали деньги в специальные чехлы и надевали их на шеи ротвейлерам. Так собака служила живым сейфом.

Обнаружили, что разносторонние качества ротвейлера: умение не только пасти скот и управлять им, но и защищать его и своих хозяев, а также незаурядные розыскные и сторожевые способности - делают его хорошей полицейской и служебной собакой. Несмотря на то, что к этому времени осталось лишь несколько представителей этой породы в городе Ротвайль в Вюртемберге (ФРГ), там началось восстановление породы. С тех пор город считается родиной ротвейлера, он же дал имя этой породе, здесь его называют ротвейлер - метцгерхундом или ротвейлерской собакой мясника. К 1912 году ротвейлеры в Германии встали в один ряд с эрдельтерьерами, доберман-пинчерами и немецкими овчарками уже как служебные собаки [2].

Согласно легенде, ротвейлер почти исчез к 1900 году. В самом деле, утверждали, что в 1905 году в Ротвайле оставалась лишь одна сука ротвейлера. К счастью, в Германии сохранилось несколько особей этой породы, хотя они и были разбросаны по всей стране. Небольшая группа людей, преданных этой породе, поставила себе целью спасти ее, и успехи ротвейлера на военной и полицейской службе привлекли внимание общества в такой степени, что он стал пользоваться в Германии большой популярностью. Порода была признана Американским клубом собаководов 9 апреля 1935 года.

Выставочные критерии основываются на стандарте породы. Стандарт породы – это словесное описание того, как должен выглядеть совершенный экземпляр. Одной из проблем стандарта является невозможность добиться однозначности его трактовки, как бы хорошо он не был написан. Это означает, что новые поколения заводчиков могут постоянно вносить изменения в породу из-за различной интерпретации стандарта.

В настоящее время для породы ротвейлер по классификации FCI существует следующий стандарт: собака роста выше среднего, массивная, не неуклюжая и нелегкая. По пропорциональной крепкой конституции можно сказать о большой силе, ловкости и выносливости собаки [3].



Правильные замеры (пропорции) Длину корпуса надо замерять от грудного выступа до седалищного бугра. Его длина должна превышать на 15% высоту в холке.

Поведение и характер Добродушный, любящий детей, очень преданный, послушный, спокойный, легко поддающийся дрессировке. В его поведении видна крепкая нервная система, выносливость, смелость. Обыкновенно реагирует на окружающую среду.

Голова:

лоб средней длины;

череп расстояние между ушей широкое, незначительно выпуклое по линии лба при осмотре сбоку; хорошо развит затылочный бугор, но не сильно выступает;

переход явно выраженный переход ото лба к морде.

Лицевая часть черепа

нос спинка носа прямая. Мочка носа черная, хорошо окрашенная, широкая, крупная, со сравнительно крупными ноздрями;

морда длина морды равна длине лба с хорошим переходом;

губы черные, плотно прилегающие, угол губ закрыт, десны как можно темнее;

челюсть верхняя и нижняя челюсти широкие и крепкие;

скулы хорошо развитые, мускулистые;

прикус крепкий, полный комплект (42зуба) ножницеобразный прикус;

глаза средней величины, миндалевидной формы, темно-коричневого цвета с хорошо прилегающими веками;

уши средней величины, висячие, треугольной формы, поставлены высоко и далеко друг от друга; широкий постав ушей, спускающихся вперед, делает лоб более широким;

шея крепкая мускулистая, хорошо поставленная, умеренной длины, с легко развитым загривком, сухая, без подвеса.

Корпус

спина прямая, крепкая и стабильная;

поясница короткая, крепкая и сильная;

круп широкий, средней длины, слегка округленный, но не прямой и не сильно скошенный;

грудь просторная, широкая и глубокая( приблизительно 50% от высоты в холке), с хорошо развитым грудным выступом, с округлыми ребрами;

живот бока не обвислые;

хвост коротко купирован, оставляется 1-2 хвостовых позвонка. В странах, где запрещено купирование, хвост остается в натуральном виде.

Конечности

передние конечности постав передних конечностей прямой, широко поставленный, наклон лопатки к линии горизонта - приблизительно 45 градусов;

лопатки правильно расположенные;

плечи плотно прилегают к корпусу;

предплечье крепко развитое и мускулированное;

передние пясти незначительно пружинистые, крепкие, с небольшим наклоном;

лапа круглая, пальцы плотно сомкнуты, подушечки жесткие, когти короткие, черные и крепкие;

задние конечности если смотреть сзади, задние конечности должны быть прямыми, широко поставленными, в свободной стойке должен быть виден тупой угол бедра к подвздошной кости, бедра к голени и голени к заплюсне;

бедро короткое, широкое и достаточно мускулированое;

голень длинная, крепкая, сильно мускулированная в верхней части, скакательный сустав отставлен назад с хорошими углами;

лапы незначительно длиннее, чем на передних конечностях, но плотно собранные в комок, с крепкими пальцами;

движения ротвейлер как рысак; спина при движении должна быть крепкой и неподвижной, движение должны быть гармоничные, уверенные, полные силы, с хорошим шагом;

Кожа

кожа головы везде легко натянутая, допускается при-настороженности образование легкой складки на лбу;

шерсть шерстяной покров средней длины, шерсть жесткая, грубая, прямая, подшерсток не должен быть виден; на тыльной стороне конечностей шерсть незначительно длиннее;

цвет шерсти черный, с ярко выраженной границей подпала красно-коричневого или ржаво-коричневого цвета на морде, скулах, груди и шее.

Размер и вес

размер в холке кобели - 61-68 см 61-62 см - маленький; 63 – 64 см – средней величины; 65 – 66 см – большой – правильный рост; 67 – 68 см – очень большой;

вес приблизительно 50 кг.

высота в холке суки - 56-63 см. 56-57 см - маленькая; 58 - 59см - средняя; 60-61 см – большая – правильный рост; 62-63 см – очень большая.

вес приблизительно 42 кг.

Описание Пропорциональное телосложение, рост выше среднего, плотная, хорошо защищающая шерсть и беззаветная преданность прежде всего характеризуют ротвейлера. Компактный и сильный, с глубокой объемной грудью, прямой, не слишком длинной спиной, подчеркивающей компактность. Голова средней длины, череп между ушами широкий. Остевой волос умеренной длины, плотный, подшерсток короче, не виден. Окрас глянцево-черный с ярко-рыжими, четко отграниченными подпалинами. Высота в холке 56 - 69 см, вес 41 - 50 кг.

Выдержки из стандарта FCI (Стандарт утвержден в 1991 г.)

Голова Крепкая. Череп широкий, слегка выпуклый. Переход ото лба к морде выражен. Переносица прямоугольной формы. Нос крупный. Челюсти мощные. Губы черные, плотно сжатые.

Глаза Среднего размера, миндалевидной формы. Темно-карего цвета.

Уши Среднего размера, треугольной формы. Высоко поставлены и очень широко расставлены. Висячие.

Корпус Компактный. Крепкой грубой конституции. Шея мощная, но не сырая (подвес отсутствует). Грудная клетка вместительная. Ребра достаточно выпуклые. Спина прямая, мощная. Поясница короткая. Круп широкий, слегка округлый.

Конечности Мускулистые. Лапы округлые, со сводистыми, плотно сжатыми пальцами и темными когтями.

Хвост Обычно купируют, оставляя 1 — 2 позвонка. Но может быть и естественной длины.

Волосяной покров Шерсть средней длины, жесткая на ощупь, густая и плотно прилегающая к телу. Имеется подшерсток.

Окрас Черно-подпалый, с отдельными палевыми отметинами (на щеках, над глазами, на морде, нижней поверхности шеи, лопатках, конечностях и под основанием хвоста).

Высота в холке Кобели: 61 —68см. Суки: 56 —63см.

Вес Кобели: около 50 кг. Суки: около 42 кг [4].

Выводы: Ротвейлер не скандалист и не забияка, это сильная, дружелюбная и способная к различным службам собака: его спокойный взгляд свидетельствует о хорошем характере и мягком юморе. Как сторожевой собаке и другу семьи ротвейлеру нет равных Врожденное послушание, чувство долга и сообразительность способствуют все растущей популярности породы. Собака энергичная, уравновешенная и надежная, обладает сильным характером. Ее внешность излучает силу. Никогда не лает без причины. Терпимо относится к детям, очень сильно привязывается к хозяину и на всю жизнь сохраняет преданность ему. Благодаря своей грозной внешности и бесстрашию, ротвейлер великолепно выполняет обязанности сторожевой собаки. Агрессивен к незнакомым людям. Дрессировку щенков следует начинать в раннем возрасте; она должна быть очень настойчивой и одновременно мягкой.
Литература: 1. Снигирев С.И.., Покорняк В. П.- Книга о вашей собаке.- Барнаул: Алт.кн.изд-во, 1990. - 208с. 2. Ричард Ф Стрэттон- Собака породы ротвейлер. - Хар.: по заказу ООО «Мономах ЛТД», 1997. – 150 с. 3. Приско Эндрю. Малый атлас пород собак/ Под ред.Е.Г. Розенберг.- М.: Колос, 1992.- 376 с. 4. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии.- М., 1990. – 235 с.

УДК 636.7



ВОЛЬЕРНОЕ СОДЕРЖАНИЕ СОБАК В УСЛОВИЯХ КИНОЛОГИЧЕСКОГО ЦЕНТРА
Завалий А. С., студентка 5 курса технологического факультета

Коваленко Б. П., професор ХГЗВА, научный руководитель

Харьковская государственная зооветеринарная академия
Актуальность проблемы. Условия содержания и размещения собак оказывают большое влияние на сохранение их здоровья и работоспособности. Собаки большую часть суток проводят на месте своего размещения, где отдыхают, восстанавливают свою энергию, затраченную при несении службы, на тренировках, соревнованиях. Лишенные свободы передвижения собаки, находясь в неблагоприятных условиях размещения, легко подвергаются различным заболеваниям. Напротив, правильно организованное размещение собаки оказывает благоприятное воздействие на состояние ее организма и эффективно предотвращает простудные, кожные и другие заболевания. Поэтому вольер, где размещается собака, должен отвечать определенным зоогигиеническим требованиям в отношении влаги, света, тепла, и газового состава воздуха.

Задание исследования. Целью наших исследований является анализ технологии содержания в вольере собак в условиях кинологического центра.

Материалы и методы исследования. Зоотехнические – содержание собак, зоогигиенические - минимальные требования к содержанию в вольере.

Результаты исследований. Место для строительства вольера должно быть сухим и удаленным от жилых помещений, столовых, кухонь, выгребных ям, производств с вредными отходами, пильных и шумных дорог, автопарков, складов ГСМ, котельных, навозохранилищ, мусоросборника, туалета и других объектов выделяющих в воздух вредные газы и испарения. Наиболее оптимальным считается удаления вольера от этих сооружений на расстояние не менее 500 метров. Наиболее благоприятными участками являются места, естественно защищенные от холодных ветров и солнцепека деревьями, кустарником и т.д., незатопляемые дождевыми и талыми водами.

Вольер служит для защиты собак от вредных метеорологических воздействий и должен отвечать следующим минимальным требованиям

- в нем должно быть удобно работать человеку

- в вольере должна быть будка или кабина с будкой

- вольер должен иметь защиту от атмосферных осадков

- вольер должен иметь следующую минимальную площадь (табл.), при этом длина одной стороны не должна быть менее двух метров.



Высота холки собаки

Площадь, не менее

До 50 см

6 м

От 50 см до 65 см

8 м

Свыше 65 см

10 м

Настоящие минимальные размеры предназначены для собак, которые значительную часть времени проводят в вольере.

Пол должен быть с небольшой теплопроводностью, водонепроницаемым и прочным, с уклоном от боковых стен выгула к центру и в сторону фасада. Он может быть бетонным, а лучше асфальтовым, так как пол из цемента холоднее, что может привести к ревматическим заболеваниям конечностей у собак. В этих вариантах обязательно использование деревянного настила минимальной площадью 2,0*1,5 м. При изготовлении пола следует обеспечить наличие вентилируемого пространства под полом минимум 50 мм, что препятствует проникновению паразитов и влаги из почвы, обеспечивает большую долговечность пола.

Ограждения. Как минимум одна сторона вольера должна быть решетчатой и обеспечивать собаке обзор. Категорически не допускается в качестве ограждений использование сетки, т.к. собаки могут испортить зубы, пытаясь ее прокусить. Для решетчатых ограждений не допускаются никакие компромиссы – только трубы. Рекомендуемый шаг труб 100 мм для крупных собак. Все металлические элементы должны быть качественно приварены, зачищены. Не допускается использование оцинкованных труб и порошковое покрытие труб, т.к. нет уверенности в их безвредности. Для ограждения других стен используют различные материалы плоский шифер, металлический профнастил, обшивочные доски. Как правило, фронтальная сторона вольера оборудуется дверью и кормушкой.

Дверь должна открываться исключительно внутрь вольера и хорошо закрываться снаружи и изнутри надежным запором.

Кормушка служит для постановки в вольер пищи и воды. Кормушка размещается на высоте 200 – 300 мм от пола, имеет поворотный механизм и задвижку для фиксации в закрытом положении. Такая кормушка обеспечивает безопасность при кормлении собак.

Кровля. Для кровли используют любых кровельных материалов. Главное, чтобы надежность стропильной системы соответствовала типу применяемой кровли и используемые деревянные элементы были качественными.

Эксплуатация вольера. Для продолжительности использования вольера необходимо обеспечить его правильную эксплуатацию, что необходимо, в первую очередь, для здоровья собаки.

Уборка. Вольер, а также прилегающая территория должны содержатся постоянно в чистоте и порядке. Вольеры и территория вокруг них должны подметаться не реже двух раз в день – во время утренней и вечерней уборки. Экскременты должны убираться лопатой или специальным совком, и ссыпаться в специальный ящик, опорожняемый по мере наполнения. Объеденные собаками кости также не должны валяться в вольерах. В теплое время года, не реже одного раза в декаду, помещения служебных собак промывают водой. Вдоль фасадной и тыльной стороны павильона устраивают небольших размеров канавки для стока дождевых и талых вод, а также для смыва нечистот при уборке выгулов. Канавы должны иметь необходимый уклон для самопроизвольного стекания этих вод и нечистот в систему централизованной канализации или в оборудованный жижесборник. Для уборки вольера необходимо иметь железные совки, метлы на длинном черенке, ящики, носилки, железные и деревянные лопаты, ведра.

Дезинфекция. Дезинфекция проводиться как профилактическое мероприятие один раз в месяц летом и один раз в квартал в зимнее, 3% - ным раствором креолина, лизола или формалина. В необходимых случаях, по указанию ветеринарного работника, могут проводиться внеочередные дезинфекции. Дезинфекции должна предшествовать тщательная механическая уборка помещений – очистка от остатков корма и другого мусора. Наиболее принятым в собаководстве способом дезинфекции является обработка 3% - ной эмульсией креолина в теплой воде. Этой эмульсией, с помощью гидропульта смачивают пол и стены вольеров. Можно применять 0,25% - ный раствор едкого натрия в воде. До полного высыхания помещения после дезинфекции собак в него ставить не следует.

Выводы. На основании проведенного анализа и исследований вольерного содержания собак в условиях кинологического центра можно сделать такие выводи

  1. Вольер, в котором содержится и отдыхает собака защищает ее от неблагоприятных воздействий внешней среды.

  2. Условия размещения собак оказывают большое влияние на сохранение их здоровья и работоспособности.

  3. Уборка, дезинфекция вольеров должна всегда проводиться вовремя, что положительно влияет на эксплуатацию вольера, а также здоровье служебной собаки.


Литература

  1. Алтухов Н. М., Афанасъев В. И. и др. Краткий справочник ветеринарного врача, М., ВО «Агропромиздат», 1990.

  2. Братюха С. И., Нагорный И. С., Ревенко И. П. и др., Болезни собак и кошек, К., «Вища школа», 1979.

  3. Осборн К. Здоровье вашей собаки, М., Махаон, 2001.

  4. Тыра И. П. Почти все о собаках, К., Книга – Сервис, 1996.

УДК:636.7.



ДРЕСИРУВАННЯ СОБАК ІЗ РІЗНОМАНІТНИМИ ПЕРЕВАЖАЮЧИМИ РЕАКЦІЯМИ ПОВЕДІНКИ
Зубань Ю.Ю., студент 5 курсу технологічного факультету

Коваленко Б.П., науковий керівник, професор ХДЗВА

Харківська державна зооветеринарна академія
Актуальність досліджень. Суть дресирування собак із різноманітними переважаючими реакціями поведінки полягає в оцінці придатності собак до тієї або іншої служби, закріпленні собаки за дресирувальником, виборі методів і способів застосування подразників у визначенні методики та техніки відпрацювання прийомів дресирування із урахуванням типів вищої нервової діяльності, переважаючої реакції поведінки, віку, статі, умов виховання та ступеня підготовки.

Мета досліджень. Дресирування собак службових порід із різноманітними переважаючими реакціями поведінки.

Результати досліджень. Розрізняють собак з різноманітними переважаючими реакціями поведінки:

  1. Дресирування собак із захисною реакцією поведінки. Серед собак цієї групи є собаки надмірно злобні, помірно злобні, злобно-боягузливі та незлобні з орієнтувальною або харчовою реакцією поведінки.

Помірно злих собак з активно-захисною реакцією дресирують за загальною методикою, використовуючи механічний або контрастний метод.

Кількість поєднань і режим вправ установлюється керівником на кожному занятті в залежності від прийому дресирування й стадії вироблення навички. Розвиток злоби або затримання проводиться 1-2 рази на тиждень. До роботи по запаховому сліду навчають без попереднього дражніння.

При зниженні активності роботи собаки по запаховому сліду збільшується кількість вправ з розвитку злоби.

Надмірно злих собак дресирують за спеціальною методикою. Вони закріплюються за сміливими й ініціативними дресирувальниками.

Першопочаткове дресирування проводиться в умовах із незначною кількістю відволікаючих подразників і за відсутності на близькій відстані сторонніх осіб.

На перших заняттях іноді доводиться надягати на собаку намордник і не застосовувати сильних механічних подразників. Після встановлення контакту й вироблення необхідних умовних рефлексів собак дресирують за загальною методикою.

Особливостями дресирування є рівне, спокійне та сміливе поводження із собакою. Затримання осіб, які намагаються втекти, проводиться 1-2 рази на місяць. Вартування відпрацьовується окремо перед розвитком злоби й затримання, а потім разом. Надмірно злих собак до роботи по запаховому сліду навчають без попереднього дражніння на місцевості, де немає відволікаючих подразників. Навчати таких собак опрацьовувати запаховий слід із попереднім дражнінням категорично заборонено. Оскільки в них розвивається умовний рефлекс відшуковувати помічника за допомогою зору, до запахового сліду вони не принюхуються, у подальшому ці небажані зв'язки загальмувати неможливо.

При тривалому й настійливому дресируванні до закінчення третього періоду підготовки поведінка їх урівноважується і в подальшому дресирування провадиться звичайними методами.

Надмірно злобні собаки працюють, як правило, гірше за помірно злобних, вони відволікаються при роботі по сліду, обшуку місцевості, нечітко проводять вибірку речі й людини. Найчастіше таких собак використовують для сторожової й вартової служби.

Собак із переважаючою пасивно-захисною реакцією поведінки дресирують смакозаохочувальним або контрастним методом. В окремих прийомах можна використовувати й наслідувальний метод. Головна мета будь-якого з методів - перемогти боязкість, розвинути активність, сміливість. Частіше за все це настає при відпрацюванні спеціальних прийомів.

Старих собак із пасивно-захисною реакцією поведінки брати для дресирування не рекомендується.


  1. Дресирування собак із переважаючою харчовою реакцією. Вироблення першопочаткових умовних рефлексів у кожному окремому випадку необхідно відпрацьовувати смакозаохочувальним методом. Заняття проводити краще тоді, коли собака знаходиться у напівголодному або голодному стані. Ласощі даються невеликими шматками для заохочення після правильно виконаної команди. Спочатку підкріплюються всі виконані дії, а по мірі укріплення умовного рефлексу - лише окремі, які собака виконує особливо ретельно й без помилок.

За допомогою харчових подразників виробляються, головним чином, загальнодисциплінарні навички, спеціальні навички утворюються за допомогою дій інших подразників, а ласощі виконують роль заохочення.

Під час дресирування собак із переважаючою харчовою реакцією не виключаються застосування інших методів - механічного, контрастного і наслідування.

У собак цієї групи іноді насамперед посилюють злобу, а згодом переходять до опрацювання запахового сліду за допомогою їжі й ласощів. Подальше закріплення рефлексів проводиться контрастним методом. У більшості собак до закінчення третього періоду дресирування починає переважати активно-захисна реакція.


  1. Дресирування собак із переважаючою орієнтувальною реакцією. Для таких собак із метою дресирування застосовується метод наслідування. На подразники, що відволікають собаку, виробляють згасаюче гальмування шляхом поступового привчання до них під час занять.

Дресирують таких собак на закритій місцевості, із найменшою кількістю відволікаючих подразників. Першопочаткові умовні рефлекси виробляють на одних і тих самих ділянках, знайомих для собаки. Зміна обстановки й введення ускладнень у кожному прийомі проводиться лише після утворення стійкого рефлексу в однакових умовах.

У собак із помірно розвиненою орієнтувальною реакцією швидко утворюються умовні рефлекси роботи по запаховому сліду, вибірці речей, людини, але вони легко гальмуються або розгальмовуються і тому в таких собак бувають часті зриви в роботі. По мірі вироблення великої кількості умовних рефлексів сила виявлення орієнтувальних рефлексів зменшується і собака набуває хороших якостей. Для цього лише необхідно правильно розробити методику дресирування. Собак із орієнтувальною реакцією, яка сильно розвинена, на курс дресирування з розшукової служби не беруть.



  1. Дресирування собак із переважаючою пошуковою реакцією поведінки. Пошукова реакція може бути у вигляді обоняння, слуху, зору. Частіше за все ці реакції проявляються в комплексі. Але нерідко зустрічаються сильно розвинені слухові й зорові реакції.

Причини переважання цих реакцій - помилки в дресируванні й послаблення обоняння у собаки. Сильно розвинена пошукова реакція за допомогою зору заважає роботі по запаховому сліду, обшуку місцевості, виборці речей. Виробляти ці умовні рефлекси необхідно під контролем досвідченого керівника на закритій місцевості або в темну пору доби для того, щоб собака скоріше переходив на використання реакції обоняння.

Виділення на загальному тлі слухової реакції частіше за все буває при послабленні зору й нюху. Такі собаки орієнтуються на місцевості та в оточуючій обстановці за звуковими подразниками.

Навички загальної дисципліни в таких собак виробляються дуже швидко й чітко виконуються по командах. Вони добре несуть вартову й сторожову службу, але погано працюють по запаховому сліду, обшуку місцевості й приміщень.

Собаки з незадовільними пошуковими реакціями та небажаними зв'язками на зорові подразники до розшукової служби непридатні.



  1. Дресирування собак із переважаючою реакцією прив'язаності до людини. Помірно розвинена реакція прив'язаності до людини - необхідна умова установлення контакту дресирувальника із собакою. Іноді в собак реакція прив'язаності розвинена понад міру, що зашкоджує дресируванню. Такі собаки без дресирувальника пасивні, зриваються з місця при керуванні собакою з відстані, не відходять від дресирувальника під час обшуку місцевості й опрацюванні запахового сліду.

Дресирують таких собак механічним і контрастним методами. Виключається надмірно ніжне поводження із собакою. При першопочатковій постановці на запаховий слід користуються методом пуску собаки на слід дресирувальника або пошуку апортувального предмета.

Для годування таких собак рекомендується залучати інших дресирувальників із налагодженням необхідного контакту й затуханням реакцій прив'язаності, дресирування таких собак проводиться за загальною методикою.



Висновки. Дресирування собак службових порід, відібраних за різноманітними переважаючими реакціями поведінки, має велике значення для дресирування в цілому, тому що, знаючі переважаючу реакцію організму собаки можна виділити найбільш оптимальний і ефективний метод дресирування.
Література

  1. Основы служебного собаководства: Сборник / Ред.-сост. заслуж. вет. врач РСФСР В.Н. Зубко. - М.: Изд. ДОСААФ, 1975. - 286 с.

  2. Уинифред Гибсон Стрикленд и Джейм Энтони Мозес. Немецкая овчарка / Пер. с анг. О.И. Кокошинской. - "Рекомендации лучших специалистов". - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2003. - 447 с.

  3. Сонкин А. Служебные собаки. –М.: ОНИКС, 1996. –433 с.






Поделитесь с Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База данных защищена авторским правом ©vossta.ru 2022
обратиться к администрации

    Главная страница